пятница, 27 января 2012 г.

Гріх та помста

Гріх - це те, що змінює життя назавжди.
Гріх - це почуття відокремлення від світу.
Гріх - синонім до слова "страждання".
Гріх - має безліч наслідків.
Гріх вбиває совість.

Помста - водночас і слабкості, і сили.
Помста - останній ступінь відчаю й злоби.
Помста не може мати виправдання.
Помста часто сприводить до гріху.
Помста не вирішить усіх проблем.





воскресенье, 22 января 2012 г.

"Тигролови". Доля Григорія Многогрішного

Чи знайшов Г. Многогрішний своє щастя після втечі за кордон?
Так як твір закінчується тим, що Григорій втікає разом із Наталкою, а за ними й пес Заливай, автор не дав нам чіткої відповіді щодо долі головного героя. Але я вважаю, що після втечі Григорій зміг побудувати своє життя так, що забеспечити щастя собі й Наталці. Хоча він хотів повернутися на рідку Україну, я сумніваюсь, що він це зробив, бо якою б рідної вона не була - саме там його катували й над ним знущалися. Я вірю у щасливе майбутнє ціх двох героїв у іншій країні, де їх ніхто не знає, бо на той час для них це єдиний шанс вижити.

Чи було вбивство Медвина необхідним?  Чи вважаєте ви це гріхом?
Звичайно, вбивство - неабиякий гріх, але у випадку Григорія цій гріх є відповіддю на неменший злочин, вчинений майором. Бо, на мою думку, інколи життя у стражданні гірше за смерть. Григорій був змушений два роки провести у болі, жаху і знущенні, але жодного разу він не показав свою слабкість. І насправді, щоб зважитися на вбивство потрібна неабияка сила волі, бо наслідки цього вчинку - не лише зникнення вбитої людини. Це ще й тяжкий шрам, що залишиться у серці вбивці.

Життєвий шлях Івана Багряного

Якою людиною був Іван Багряний?
Я вважаю, що він був надзвичайно сильною людиню, бо зміг стерпіти усі ті труднощі, що випали на його долю, і саме вони, мабуть, вплинули на його творчість. І. Багряний продовжував писати про Україну і для Украхни, навіть коли її культура була майже знищена


Чи був він щасливим?
З одного боку, Багряний був щасливим, бо-таки міг писати те, що хоче, з іншого - він робив це не на рідній землі, де це було йому заборонено, а на чужині. Отже, в нього не було абсолютного щастя.